|
Державна служба роз'яснює:
Щодо права державного службовця бути президентом благодійної організації?
Відповідно до статті 1 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» благодійна організація - недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб згідно з цим Законом.
Відповідно до статті 17 зазначеного Закону для забезпечення поточної діяльності благодійної організації призначається адміністративно-виконавчий орган на чолі з президентом (директором), повноваження якого визначаються статутом (положенням).
Розпорядчі та контролюючі функції в благодійній організації здійснює наглядова рада, персональний склад якої визначається засновниками (засновником).
Члени виконавчого органу благодійної організації, крім президента (директора), не одержують заробітну плату за свою роботу в цьому органі.
Як вбачається, президент благодійної організації отримує за виконання своїх функціональних обов'язків заробітну плату.
Водночас, відповідно до статті 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому вона працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики).
Враховуючи викладене, державний службовець не може бути президентом благодійної організації, оскільки він за виконання своїх функціональних обов'язків буде отримувати заробітну плату, тобто виконувати роботу на умовах сумісництва.
Щодо можливості притягнення державних службовців до відповідальності згідно зі статтею 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» за ненадання (неналежне надання) інформації на звернення громадян?
Статтею 16 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державні службовці не мають права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією".
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію.
Відповідно до статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України "Про інформацію", "Про звернення громадян" та "Про доступ до судових рішень", - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приміткою до цієї статті встановлено, що посадові особи, на яких поширюється дія Закону України "Про боротьбу з корупцією", притягаються до відповідальності за такі діяння відповідно до Закону України "Про боротьбу з корупцією".
Враховуючи викладене, при вирішенні питання притягнення державного службовця за ненадання (неналежне надання) інформації на звернення громадян до відповідальності згідно із Законом України «Про боротьбу з корупцією» необхідно керуватися статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Чи може бути зарахований (включений) до стажу державної служби період роботи (служби) на пільгових умовах (у кратному розмірі)?
Ні, оскільки чинним законодавством пільгове обчислення стажу державної служби не передбачено.
Чи може бути включений до стажу державної служби час навчання у цивільних вищих навчальних закладах, після закінчення яких присвоювалися офіцерські звання запасу?
Ні, оскільки студенти, які навчались у цих вищих навчальних закладах, у період навчання не вступали на військову службу.
Чи зараховується робота за цивільно-правовою угодою до стажу державної служби?
Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Згідно із листом Міністерства праці та соціальної політики України від 26.12.03 ї 06/1-4/200 (щодо застосування трудових договорів та договорів підряду) за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Відповідно до вказаного листа цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємством тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство, що не вважається працевлаштуванням. Законом України "Про державну службу" не передбачено контрактної форми прийняття на посади державних службовців, дія цього Закону на осіб, прийнятих на умовах контракту на роботу до органів виконавчої не поширюється. Особи, прийняті на роботу за цивільно-правовими угодами, не обіймають посад в органах державної влади та органах місцевого самоврядування і не приймають Присяги державного службовця, їм не присвоюється ранг державного службовця, а отже, і не зараховується робота за цивільно-правовою угодою до стажу державної служби.
Чи зараховується до стажу державної служби період роботи в Державній трудовій ощадній касі СРСР?
Стаж державної служби обчислюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.94 N 283, та додатку до нього. Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, в Ощадному банку СРСР, його республіканських банках (конторах), крайових, обласних (міських) управліннях, а також міських і районних відділеннях. Як вбачається, ощадні каси СРСР, у тому числі і Держтрудощадкаси СРСР, зазначеним Порядком не передбачені. Відповідно до постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 17.07.87 N 821 <Про удосконалення системи банків у країні та посиленні їх впливу на підвищення ефективності економіки> на базі ощадних кас 17 липня 1987 року був утворений Банк трудових заощаджень та кредитування населення СРСР (Ощадний банк СРСР), що існував до грудня 1991 року. Період роботи на посадах керівних працівників та спеціалістів в Ощадному банку СРСР, його республіканських банках (конторах), крайових,
обласних (міських) управліннях, а також міських і районних відділеннях з липня 1987 року по серпень 1991 року зараховується до стажу державної служби. Враховуючи викладене, підстав для зарахування до стажу державної служби періоду роботи у Держтрудощадкасі СРСР не вбачається.
Чи може бути зарахований до 20-річного стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії державного службовця незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, період роботи в органах державної податкової служби на посадах, за якими присвоюються спеціальні звання?
Частиною другою статті 9 Закону України "Про державну службу" встановлено, що регулювання правового становища державних службовців, які працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Статтею 37 вказаного Закону, зокрема, встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Віднесення посад державних службовців до відповідних категорій посад державних службовців здійснюється відповідно до статті 25 зазначеного Закону.
Посади працівників органів державної податкової служби цією статтею не передбачені. Згідно із частиною другою статті 25 вказаного Закону віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.97 N 503-р "Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців" віднесено до відповідних категорій посад державних службовців тільки ті посади працівників державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, які не мають спеціальних звань. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання згідно із статтею 15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".
Таким чином, посадові особи органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, Законом України "Про державну службу", Кабінетом Міністрів України не віднесені до відповідних категорій посад державних службовців. Враховуючи зазначене, періоди роботи у державній податковій службі на посадах, за якими присвоюються спеціальні звання, до 20-річного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії державного службовця незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, не зараховуються.
Тобто, якщо особа працювала у державній податковій службі на посаді, за якою присвоюється спеціальне звання, та виходить на пенсію не з посади державного службовця, вказаний період роботи до стажу державної служби їй не зараховується. Водночас, стаж державної служби цим посадовим особам для призначення пенсії державного службовця обчислюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.94 N 283. При цьому застосовується пункт 2 вказаного Порядку, відповідно до якого, до стажу державної служби, зокрема, зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів державної податкової служби.
Таким чином, період роботи у державній податковій службі посадових осіб на посадах, за якими присвоюються спеціальні звання, зараховується до 10-річного і більше стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", у разі, якщо .особа на час досягнення пенсійного віку працювала на посаді державного службовця, Пенсійне забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, згідно із статтею 27 Закону України "Про державну податкову службу в Україні",здійснюється в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.
Чи може бути зарахованим до стажу державної служби для призначення пенсії період роботи на посадах інспектора, заступника головного бухгалтера, головного бухгалтера в інспекції Держстраху?
Статтею 37 Закону України "Про державну службу", зокрема, передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Стаж державної служби обчислюється відповідно до зазначеного Закону, Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.94 N 283, та додатку до нього.
Згідно із пунктом 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, у тому числі, у міністерствах і відомствах УРСР (включаючи головні управління, управління, що відповідно до затвердженої Урядом структури входили до центрального апарату цих міністерств і відомств). Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 17.04.58 N 417 «Про передачу місцевих органів Держстраху СРСР у відання міністерств фінансів союзних республік», постанови Ради Міністрів УРСР від 20.05.58 N 596 «Про передачу місцевих органів державного страхування по УРСР у відання Міністерства фінансів УРСР» у віданні Міністерства фінансів УРСР було утворено Головне управління державного страхування УРСР на господарському розрахунку, якому підпорядкувалися обласні, міські і районні органи державного страхування. Крім того, Положенням про органи державного страхування в Українській РСР, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 26.11.58 N 1645, передбачено, що Головне управління державного страхування УРСР з усіма його органами на місцях є єдиною організацією Української РСР (Держстрах УРСР), знаходиться у віданні Міністерства фінансів УРСР і входить до складу союзно-республіканської системи органів державного страхування СРСР. Держстрах УРСР з усіма його органами є юридичною особою, яка діє на засадах господарського розрахунку, здійснюваного в цілому по республіці. Як вбачається, інспекція державного страхування утримувалася не за рахунок коштів державного бюджету, а перебувала на госпрозрахунку, що не відповідає Закону України «Про державну службу».
Враховуючи викладене, період роботи з 1976 по 1993 на посадах інспектора, заступника головного бухгалтера, головного бухгалтера в інспекції Держстраху не може бути зарахований до стажу державної служби.
Головний спеціаліст - юрисконсульт управління державної служби
Головдержслужби України в Житомирській області
Ірина Погребенник
Пенсійний фонд роз’яснює:
Збільшено пенсійний платіж для фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності
Постановою №366 від 14.04.2009 р. Кабінет Міністрів України постановив, що починаючи 1 травня 2009 року фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов’язані сплачувати до Пенсійного фонду страхові внески, щомісячний розмір яких, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, яка згідно Закону України “Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян та Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів підприємницької діяльності ”, що перераховується органами Державного казначейства України на рахунки органів Фонду у розмірі 10 та 42 відсотків відповідно, не може становити менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу.
Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2009 році мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становить у:
травні - червні – 207,50 грн.
липні - вересні – 209,16 грн.
жовтні – листопаді – 215,80 грн.
грудні – 222,11 грн.
Особи, мають право визначити для себе розмір страхового внеску, який перевищує мінімальний, але не може бути більший розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. Оскільки, на сьогодні, максимальна величина становить 10035 грн., щомісячна сума самостійно встановленого внеску, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, не може перевищувати 3331,62 грн.
Щомісячний розмір такого страхового внеску визначається як різниця між визначеним особою розміром страхового внеску та частиною відповідного податку, що спрямовується органами Держказначейства України до бюджету Пенсійного фонду України.
Сплата страхових внесків здійснюється у строки, визначені частиною шостою статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме щоквартально, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, а саме:
за травень та червень 2009 року – до 20 липня 2009 року;
за липень-вересень 2009 року – до 20 жовтня 2009 року;
за жовтень - грудень 2009 року – до 20 січня 2010 року.
Звітність до органів Фонду, зазначеними особами, подається щорічно до 1 квітня наступного за звітним роком, за формою згідно з додатком 26 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 р. № 21-1, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 .01.2004 р. за № 64/8663.
Додаткова реєстрація в органах Фонду не проводиться, додаткова звітність не запроваджується.
Сплата внесків здійснюється на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті до 1 січня 2004 року в установах ВАТ «Державний ощадний банк України», на які перераховується частина єдиного та фіксованого податків, за місцем реєстрації цих осіб, як страхувальників.
Людмила Голубович
начальник управління
Пенсійного фонду
в Житомирському районі
Закон, який увійшов у життя кожного
13 січня набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення».
Якщо просто про суть змін, то вона така: всіма наявними силами вберегтися від зростання безробіття; працюючі мають допомогти тим, хто втратив роботу, протриматися в період, поки йдуть пошуки нової роботи.
Розширено перелік страхувальників
Віднині до переліку роботодавців, котрі сплачують внески до Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття, внесено тих. хто використовує працю осіб за цивільно-правовими договорами.
Сплачуватимуть внески до Фонду також працюючі пенсіонери, іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом у нашій країні, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби).
Нові розміри страхового внеску
І роботодавці, і наймані особи сплачуватимуть до Фонду більше, ніж раніше:
1,6% - роботодавці,
0,6% - працюючі застраховані особи,
2,2% - особи, які беруть участь у страхуванні на добровільних засадах,
2,2%) суми витрат на виплату доходу (прибутку) - юридичні та фізичні особи, які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Порядок сплати страхових внесків
Якщо раніше внески сплачувалися один раз на місяць, то тепер вони повинні сплачуватися одночасно з кожною виплатою заробітку.
Використання праці іноземців
Праця іноземців або осіб без громадянства може використовуватися роботодавцем лише за наявності відповідного дозволу державної служби зайнятості.
Якщо роботодавець порушив цю норму, то з нього стягується штраф за кожну гаку особу у 20-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
Звільнення з роботи за угодою сторін
Особи, звільнені за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України), яким призначається допомога по безробіттю після набрання чинності антикризового Закону, мають право на отримання допомоги по безробіттю, починаючи з 91-го дня перебування на обліку як безробітних.
Зайнятість і особисте селянське господарство
Відповідно до змін, внесених до Закону України «Про зайнятість населення» до категорії зайнятих віднесені члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до закону України «Про особисте селянське господарство».
Антикризовим законом внесені зміни і до цього закону, зокрема до ст.8 «Зайнятість членів особистих селянських господарств». Вона викладена в такій редакції:
«Члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною».
Законодавчо не визначено поняття «основна робота», механізм з'ясування цієї умови для осіб, які звертаються до органів державної служби зайнятості після 13 січня 2009 року. буде визначено після внесення відповідних змін до Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 219.
Визначення підходящої роботи
Критерії підходящої роботи для тих, хто користується послугами державної служби зайнятості, розширюються.
Так, приміром, для громадян, які не мають професії, або таких, котрі займали робочі місця, що не потребують спеціальної підготовки, та перебувають на обліку як безробітні більше 9 місяців, а також для громадян, котрі бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 12 місяців) перерви (крім громадян передпенсійного віку), підходящою роботою може вважатися участь в оплачуваних громадських роботах. Тобто відмова від громадських робіт для названих вище категорій громадян віднині теж вважається відмовою від підходящої роботи.
За відмову від двох пропозицій підходящої роботи припиняється виплата допомоги по безробіттю.
Підстави для припинення виплати допомоги по безробіттю
Перелік підстав - розширено. Виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі відмови безробітного від двох пропозицій підходящої роботи, або від двох пропозицій проходження професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, у тому числі осіб, які вперше шукають роботу та не мають професії (спеціальності), а також у разі відмови від роботи за спеціальністю, професією, набутою після навчання за направленням державної служби зайнятості.
Перевірка достовірності даних
Новим Законом відновлено перевірку достовірності даних безробітних, що подаються до державної служби зайнятості. Для цього здійснюватиметься обмін інформацією з ДПА та Пенсійним фондом України. Внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне»пенсійне страхування» в частині можливості надання центрам зайнятості відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а також до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» щодо права податкових органів надавати центрам зайнятості інформацію з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів.
Служба у справах дітей Житомирської райдержадміністрації повідомляє, що Кабінетом Міністрів України від 24.09.2008 р. № 866 прийнята постанова «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини».
Даною постановою затверджено порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини та Типове положення про комісію з питань захисту прав дитини, а також визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 р. № 1228 « Питання організації виконання законодавства щодо опіки , піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування».
В Постанові подано Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини: виявлення дитини, яка залишилась без батьківського піклування, її влаштування та здійснення контролю за умовами її проживання і виховання.
Окрім того, зважаючи на прийняття Постанови та враховуючи зміни, що відбулися в законодавстві (прийняття нового Цивільного та Сімейного кодексів України), застосування норм правил стосовно встановлення над дітьми опіки та піклування відповідно до спільного наказу Держкомітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 р. № 34/166/131/88 «Про затвердження Правил опіки та піклування» в подальшому є недоцільним.
Звертаємо увагу на те, що відповідно до пункту 3 Постанови у грудні Житомирська райдержадміністрація створила комісію з питань захисту прав дитини. Ця комісія створена для допомоги у роботі при органах опіки та піклування для розгляду питань соціального захисту дітей, у тому числі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Фактично вищезазначена комісія поглинула функції опікунської ради з питань охорони дитинства.
За опікунськими радами нині залишився захист прав і законних інтересів недієздатних і обмежених у дієздатності повнолітніх осіб.
Згідно з чинним законодавством з 01.01.2004 року виконкоми сільських, селищних, міських рад не мають права встановлювати опіку, піклування над недієздатними, обмеженими у дієздатності повнолітніми особами. Відповідно до ст.58-60 ЦКУ це здійснюється виключно у судовому порядку. Та обставина, що суд встановлює опіку над особою, визнаною недієздатною; піклування над обмеженою у дієздатності особою; пояснюється тим, що ці справи розглядаються судом у порядку окремого провадження з обов'язковою участю представника органу опіки й піклування (глава 34 ЦПК). При призначенні опікуна, піклувальника суд має право враховувати висновок цього органу.
Згідно норм діючого законодавства безпосереднє ведення справ, пов'язаних з опікою та піклуванням здійснюють:
-
щодо малолітніх та неповнолітніх дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування – служба у справах дітей райдержадміністрації;
-
щодо осіб, визнаних у судовому порядку недієздатними або обмежених у дієздатності, – відділ охорони здоров'я або центральна районна лікарня;
-
щодо дорослих дієздатних осіб, які потребують піклування за станом здоров'я, - управління праці і соціального захисту населення.
Ці структури виконують усю підготовчу роботу, пов'язану з призначенням опіки й піклування, деякі організаційні і контролюючі функції. У сільській місцевості справами опіки й піклування займаються органи опіки й піклування виконкомів селищної та сільських рад.
Статус дітей, які залишились без піклування батьків
У всі часи суспільство супроводжували сумні, тяжкі випадки знедолення дітей, коли вони залишалися сам на сам з долею і наш час не виключення. Причини на це різні та результат завжди примушує стискатися людське серце від білю. Звичайно , перш за все батьки несуть відповідальність за своїх дітей, піклуються про них, забезпечують належні умови для всебічного розвитку. Відповідальність за долю дітей, які залишилися без батьківського піклування, бере на себе держава.. Для того, щоб забезпечити належні умови їх життя, виховання, навчання, в Україні розроблена необхідна законодавча база, створені та реалізовуються соціальні програми.
Дитині, яка залишилась без батьків, надається статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 „Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини” надає перелік документів, які підтверджують даний статус.
Статус дитини-сироти підтверджується:
- свідоцтвами про смерть обох батьків;
- рішення суду про оголошення батьків померлими, свідоцтво про смерть, видане органами реєстрації актів цивільного стану;
- коли дитина виховувалася одинокою матір’ю – довідка органів державної реєстрації актів цивільного стану про те, що батько записаний зі слів матері.
Статус дитини, позбавленої батьківського піклування:
- підтверджується рішенням суду про позбавлення батьківських прав батьків;
- коли дитина виховувалася одинокою матір’ю – довідка органів державної реєстрації актів цивільного стану про те, що батько записаний зі слів матері;
- дитина відібрана у батьків без позбавлення батьківських прав – рішення суду про відібрання дитини без позбавлення батьків батьківських прав, якщо протягом року після прийняття судом рішення про відібрання дитини від батьків не відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, вживаються заходи щодо позбавлення батьків їх батьківських прав;
- батьки визнані недієздатними –рішення суду про визнання батьків недієздатними;
- батьки відбувають покарання в місцях позбавлення волі – вирок суду;
- батьки перебувають під вартою під час суду – постанова суду;
- у різі, коли батьки знаходяться у розшуку органами внутрішніх справ – ухвала суду або довідка органів внутрішніх справ про розшук батьків та відсутність відомостей про їх місцезнаходження;
- тривала хвороба батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки – висновок медико-соціальної експертної комісії про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов’язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ;
- підкинуті діти, батьки яких невідомі, покинуті в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я або яких відмовилися забрати з цих закладів батьки, інші родичі акт за формою, затвердженою МОЗ і МВС про знайдену дитину.
Особам, яким стало відомо про факт залишення дитини без батьківського піклування, зобов’язані негайно повідомити про це службу у справах дітей:
м. Житомир , вул. Перемоги 48,
тел.8-(041)-242-46-69
Інна Мирна - головний спеціаліст служби
у справа дітей райдержадміністрації
|
